ок (анонімно) ↓
Словник нецензурної лексики: лисичка-вертихвістка на Ейфелевій вежі
Арго (анонімно) ↓
Словник нецензурної лексики: лисичка-вертихвістка на Ейфелевій вежі
Юрій Яв́oрський ↓
Вікторія Кобиляцька
huzul ↓
Василь Кожелянко. Логіка речей: «Прутень бринів, як натягнута струна від бандури...»
Вікторія Кобиляцька ↓
Василь Кожелянко. Логіка речей: «Прутень бринів, як натягнута струна від бандури...»
huzul ↓
Василь Кожелянко. Логіка речей: «Прутень бринів, як натягнута струна від бандури...»
Лорна ↓
Тарас Чубай шукає памперси
Анатолій (анонімно) ↓
Словник нецензурної лексики: лисичка-вертихвістка на Ейфелевій вежі
Розум (анонімно) ↓
Пам"ятайте про унітази! - Сергій Бобров у ролі Войцека
Міша Васильєв (анонімно) ↓
Богдан-Олег Горобчук про БДСМ, суб’єктивно-реалістичні вірші та довжину своєї бороди
Львівському державному академічному театрові імені Леся Курбаса виповнилося 20 років. Нещодавно із шаленим успіхом пройшли його гастролі у Києві, було показано 8 вистав. До Черкас на фестиваль «Сцена людства» львів’яни привезли вражаючий спектакль «Чекаючи на Годо» за Семюелем Беккетом.
Цукерки не завше бувають солодкими. Трапляється, що їхня гіркота на все життя впивається у мозок і заважає жити. «Солодка Даруся» Марії Матіос саме про це. Там не йдеться про конфлікт радянської армії та армії УПА. Перш за все, твір про людей, що кохають, зраджують, заздрять, засуджують, зневажають, страждають і ненавидять.
Про книжку Ксені Харченко «Історія» вже говорено і писано багато. Твір якимось магічним чином звертає на себе увагу, зацікавлює та інтригує... Мені пощастило поспілкуватися із авторкою – людиною дуже щирою і безпосередньою.
Хильнути одну чарку. Потім другу, третю... Пити, поки не буде видно дна. Сьорбати нічогенький коктейль із алкоголізму, онанізму, патріотизму та інших «ізмів», у вишуканому поєднані з роздумами про вічне життя та справжнє кохання. Впиватися і отримувати задоволення. Смакуючи по краплині чоловічу логіку. І фіксуючи чудернацькі пасажі, в яких ідеться про таке явище, як «жінка очима чоловіка»...
Я б могла написати, що авторка –– це Маркес у спідниці. Але насправді Ксеня носить штанці. І має неповторний стиль. Ні, не одягу. Письма. Хочете дізнатися про те, як воно –– жити бажаючи і боячись? Це коли живеш у будинку між крематорієм і шоколадною фабрикою. Тому «…кожного дня чути запах жаданих солодощів і горілого м’яса».
В анотації до книги йдеться про фотографію жінки «зсередини». Одного мого знайомого це відлякало. Можливо, тому, що він в інтернеті прочитав інформацію про новий вид порнографії, який рекламували так само… А можливо через те, що, як і всі чоловіки, звик до фотографії зовнішньої, до того візуального, у чому він має змогу переконатися «власнооч», що не викликає жодних сумнівів і жодної непевності.
Люба Клименко – авторка незвична. Вона вже здивувала читачів двома попередніми романами («пор’ядна львівська пані» та «Великий секс у Малих Підгуляївцях»), і змусила всіх захоплюватися собою і водночас зневажати її за цю еротичну писанину. Але писати про секс у такому стилі ще ніхто не наважувався. А хто наважувавася, тому це не вдавалося.
